Українська традиційність, у моєму розумінні, – це шрифтові інтерпретації кириличних літер Георгія Нарбута і його послідовників.

Хоча давньослов'янські шрифти (устав, напівустав, в'язь) теж можна називати традиційними, це мистецтво письма запозичене у південних слов'ян. На створення українцями на їх ґрунті власних неповторних образних форм витрачено багато часу. У період недержавності ці форми не зникли, але й майже не розвивалися. Нарбут підніс їх з небуття, причому доповнив европейською стрункістю технологічної епохи їх вільний характер, що був придатний фактично тільки для малювання. Завдяки цьому шрифти стали придатними для використання у масовому видавництві.

Я не претендую на художню бездоганність цієї роботи, оскільки не мав доступу до ориґіналів. Доводилося працювати з репродукціями сумнівної якості і неповними наборами літер та знаків, часом щось доконструйовуючи "від себе". Тому, якщо виникатимуть зауваження (а краще пропозиції) - негайно пишіть мені, виправимо це разом.

Завантажити